Лекарство от любого пессимизма. Что уже сделала Украина

Виталий Портников Журналист Для практически всех украинцев 24 февраля 2022 года стало тем Рубиконом, который навсегда разделил их жизнь на «до и после» І це при тому, що на момент великого нападу Росії на Україну війна тривав майже вісім років поспіль, вже була окупована частина території, гинули люди, в країні зʼявилися мільйони внутрішніх переселенців… Однак сподівання на те, що президент сусідньої держави у ХХІ сторіччі не наважиться на велику війну в центрі європейського континенту, були набагато більш серйозними й переконливими, ніж раціональне усвідомлення небезпеки.Однак тепер, коли пройшло вже два роки масштабної війни, це вже історія наших емоційних переживань і поневірянь. Як і історія — сподівання на те, що війна швидко закінчиться, бо ж насправді не може довго продовжуватися такий великий збройний конфлікт, та й у Москві мають усвідомити марність своїх сподівань на знищення України і відмовитися від нових спроб? — пише Віталій Портников для Радіо.

Свобода.Як виявилося — і це було швидше емоцією, ніж тверезим розрахунком. Війна може бути і довгою, і масштабною, як це дуже часто і траплялося в історії.

За великим рахунком, хіба не таку атаку переживали ті, хто боровся за Україну на початку ХХ сторіччя?Через 100 років після падіння тієї, першої державності України українці пишалися тим, що можуть побудувати мирну державу, яка не зазнає війни та інтервенції. Але, як і слід було очікувати, у Росії були інші плани.

Тобто — ті ж самі.Разом із цим варто визнати, що й сьогодні у нас набагато більше переваг, ніж у фундаторів України початку ХХ сторіччя. В Україні мільйони людей, які відчувають себе її громадянами і не бачать жодної іншої альтернативи.