“Під домашнім арештом, може, й важко. Але після ізолятора (ізолятор тимчасового тримання – місце, де утримують підозрюваних у скоєнні злочинів – ред.), особливо спочатку, відчуваєш свободу.
Коли виходиш з прокуреної камери, в якій ніколи не відчиняються вікна й неможливо прийняти душ. Коли опиняєшся у себе вдома.
Але це все одно арешт. У будинку, звісно, трохи легше. Бо у квартирі ти навіть сміття не можеш винести. А якщо у тебе поруч немає людей, як от було в Яни (Дугарь – ред.), то банально.